Роман Іваничук - "Манускрипт з вулиці Руської"

Що б там мені не казали, а я люблю твори Іваничука. Хай там присутня тотальна романтизація героїв та епох, але для моєї романтичної натури це саме те, що треба. Крім того, романи цього автора оповідають про ті відтинки історії, які всі інші письменники старанно оминають.

Так і цього разу. "Манускрипт з Вулиці Руської" сподобався мені чи не з перших сторінок. Він розповідає про народження Львівського Успенського братства, про його засновника, Юрія Рогатинця, та про інших львів'ян, які у своєму власному місті були безправною меншістю, замкненою на Руській вулиці, немов у резервації.

Вам це нічого не нагадує?

Книга створена на хорошій фактичній базі, більшість згаданих у ній подій підтверджуються історичними фактами. Приїхавши до Львова, ви зможете побачити і будинок Корнякта, і синагогу "Золота Роза", і, звісно ж, Руську вулицю, з якої почалася вся ця історія.

Плюсів у книзі вдосталь: повнокровні герої, реалістичне історичне тло, цікавий виклад подій та філософія. А ще - яскрава українськість твору. Не плач за нещасними українцями, не картонна шароварщина, а справжня українськість. Українське місто, що залишилося таким, навіть коли українцям у ньому залишили тільки вулицю. За  сам лише факт існування такого українського міського роману я дуже вдячна пану Іваничуку)

І окремо хочу подякувати за молодого Хмельницького. Ніде більше не зустрічала такого образу ^_^

У "Манускрипта..." є й вади і основна з них - зневага автора до хронології подій. Послідовність їх мені вдалося встановити лише взявши до рук олівець і накресливши табличку.Я розумію, творчі експерименти і все таке... Але ж читати так жахливо складно.

Друга вада випливає з першої - сюжетні лінії часто розірвані через оту хронологічну плутанину, що також ускладнює читання. Всі інші недоліки - це більше справа суб'єктивних вподобань.

Прочитайте цю книгу - не пошкодуєте. І любіть Україну)