Так і цього разу. "Манускрипт з Вулиці Руської" сподобався мені чи не з перших сторінок. Він розповідає про народження Львівського Успенського братства, про його засновника, Юрія Рогатинця, та про інших львів'ян, які у своєму власному місті були безправною меншістю, замкненою на Руській вулиці, немов у резервації.
Вам це нічого не нагадує?
Книга створена на хорошій фактичній базі, більшість згаданих у ній подій підтверджуються історичними фактами. Приїхавши до Львова, ви зможете побачити і будинок Корнякта, і синагогу "Золота Роза", і, звісно ж, Руську вулицю, з якої почалася вся ця історія.
Плюсів у книзі вдосталь: повнокровні герої, реалістичне історичне тло, цікавий виклад подій та філософія. А ще - яскрава українськість твору. Не плач за нещасними українцями, не картонна шароварщина, а справжня українськість. Українське місто, що залишилося таким, навіть коли українцям у ньому залишили тільки вулицю. За сам лише факт існування такого українського міського роману я дуже вдячна пану Іваничуку)
І окремо хочу подякувати за молодого Хмельницького. Ніде більше не зустрічала такого образу ^_^
У "Манускрипта..." є й вади і основна з них - зневага автора до хронології подій. Послідовність їх мені вдалося встановити лише взявши до рук олівець і накресливши табличку.Я розумію, творчі експерименти і все таке... Але ж читати так жахливо складно.
Друга вада випливає з першої - сюжетні лінії часто розірвані через оту хронологічну плутанину, що також ускладнює читання. Всі інші недоліки - це більше справа суб'єктивних вподобань.
Прочитайте цю книгу - не пошкодуєте. І любіть Україну)
Це такий натяк, щоб я сідала читати Іваничука?))
ВідповістиВидалитиІ це також)
Видалити