Це нерівна, рвана історія, яка не раз викликає шоковий стан і питання: "Як це так?". А ще частенько дії персонажів викликають бажання стукнути їх по голові і пояснити які вони ідіоти. І чимало сюжетних ліній не доведено до кінця (зате лінію з куркою письменниця довести до логічного завершення не забула)
Ну і ще я не вірю, щоб у такому світі, який описаний у книзі, за десятиліття не було жодного повстання. А потім дивлюся в бік східного сусіда і починаю вірити. Але це вже лірика.
Отож, у книзі багато ляпсусів, а конфлікт культур (людської й ельфійської, ельфійської та драконячої) не доведено до логічного завершення. Та й розповідати людям казки для підняття бойового духу, коли на п'яти наступає військо, це красиво, але не дуже реалістично.
Але не дивлячись на все вищезазначене, я ковтнула "Останнього ельфа" за два дні і захотіла добавки. Ця книжка справді не даремно потрапила до італійської шкільної програми з літератури. Для дітей вона підходить ідеально, адже їх критерії реалізму якісно відрізняються від дорослих. Тож, думаю, італійські школярі добре оцінили подібне нововведення.
І заодно "Останній ельф" навчає своїх читачів толерантності до тих, хто відрізняється від інших, але не толерантності до зла. Навчає допомагати слабшим і любити світ навколо себе, не опускати руки в нещасті і, зрештою, любити людей. Бо ельфи класні, але не ельфами єдиними.
Скачати книгу можна тут. Я все ще наївно вірю в українське книговидавництво і мрію про переклад "Останнього ельфа".
Любіть Україну. А ще ельфів і драконів, хоч дракон і самозакоханий сноб ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар