Юрій Камаєв "Мед з дікалоном"

Цю книгу я перечитала, певно, вдесяте. І вдесяте пожалкувала, що вона така коротка. Ці оповідання хочеться вивчити на пам'ять, чи хоча б розібрати на цитати. Кожне оповідання тут - це довершена, прекрасна історія, образи героїв такі, що хочеться аплодувати майстерності автора. Ну і заодно зняти перед ним капелюха за прискіпливе длубання в глибинах історії, завдяки якому так точно передано атмосферу тих часів.
Найкраще оповідання, як на мене - "Зі старого нотатника", але й інші також прекрасні.
Словом, видобути з мене адекватну оцінку цієї збірки неможливо. Виходять тільки захоплені вигуки.
А ще після кожного прочитання виникає бажання схопити автора за ґудзик і допитуватися: "Ну коли вийде наступна книга?".
І враховуючи те, що пан Камаєв раніше писав у жанрі фентезі, хочеться не випускаючи ґудзика приволокти його до редакції СФ і змусити вести авторську колонку.
Спиняє мене лише те, що матеріальної редакції у нас досі нема.
Обов'язково купіть і прочитайте цю книгу. І любіть Україну так, як її герої.