Андрій Валентинов "Овернський клірик"

Ааааа! Валентинова таки перекладали українською. Правда, всього одну книгу, що не може не засмучувати. Одразу попереджаю. що весь текст нижче, ода даному письменнику.
Книжка неймовірно класна. У ній є і гумор, і трагедія, і чари, і реальність. Причому така реальність, що хоч семінар з історії Середньовіччя по цій книзі готуй.
Але про дергів інтернет вперто мовчить, а автор у соцмережах не мешкає, тож його не спитаєш докладніше про цей народ.
Схоже, цей автор має сталі звички: робити головним героєм роману того, кого інші автори старанно обминають (в даному випадку монаха) і називати його кохану Інессою. А я що? А я нічого, мені просто приємно с:
Мені сподобався головний герой, мені сподобалися його учні, сподобалася Анжела-Цецилія і раптово не сподобалися катари. Хоча я досі впевнена, що хрестові походи на Південь Франції есті католицькій церкві та всім країнам - організаторам цих походів честі не роблять. Але катар, який так легко пожертвував життям брата Ансельма, знищив будь-яку симпатію з мого боку до цієї єресі.
Словом претензії до автора лише дві. Навіть одна, бо друга до видавництва. Отож претензія до автора - такий відкритий фінал, що не на одну книгу продовження вистачить. І де це продовження.
Ну і звична вже претензія до видавництва: і це все? Я хочу ще таких книг і зобов'язуюся їх купити, щойно будуть гроші. Дійте, панове.
Читайте хороші книги. І любіть Україну