Наталя Осояну "Наречена вітру", "Зоряний вогонь"

Прекрасні книги про море, піратів та живі (так-так, живі) кораблі. Мій захват такий сильний, що я не можу його нормально висловити і, певно, буду писати відгук в журнал. От лише здається мені, що авторка стільки накрутила, що їй не вистачить однієї книги, аби все це розкрутити...
А все інше - і вкраплення легенд, і герої, і світ, і мова - не викликали у мене нічого, крім сліпого захвату.
Якщо ж
бути відвертою, то я була в шоці, бо ніколи ще росфентезі не радувала мене такими прекрасними творами. Але Гугл прояснив ситуацію - авторка родом з Молдови. Мій шовінізм зітхнув із полегшенням :)
Скачати книги можна тут і тут. А я буду й далі мріяти якщо не про український переклад, то хоч про книгу молдавського видавництва, яку зможу купити, не жертвуючи принципами.
Любіть Україну. І Молдову теж)

Борис Акунін "Турецький гамбіт"

 От і прочитана ще одна книга про Ераста Фандоріна. Причому прочитана за день. Під час навчання це  просто рекордна швидкість. Книжка цікава. Головна героїня - дівчина у комплекті з чоловічим прізвищем на обкладинці - це завжди цікаво. А в комплекті з війною, яку Росія програла... :)
Отож сюжет як завжди в Акуніна: начебто нічого особливого, а цікаво - не відірватися. Тому я зупинюся на героях.
Варвара. Ну на початку типова дівчина очима чоловіка-письменника. Проста, наївна не вміє визнавати помилок і ні на що не здатна без міцного чоловічого плеча. Але далі вона еволюціонує, стає цікавішою, самостійнішою. Цікаво те, що її самостійність та ініціативність обернено пропорційні самостійності та ініціативності її нареченого. Дивна штука. еге ж.
Фандорін. У фіналі першої книги автор з нього познущався як міг. Але в компенсацію за це читач отримав повноцінного романтичного (трохи навіть байронічного) героя замість колишнього наївного, хоч і кмітливого, хлопчика. Для читала трагедія "Азазеля" вигідна, а от для самого Фандоріна...
Головний негідник (от не назву я його імені, хоч здогадувалася від самої дуелі в Будапешті) вийшов дуже симпатичним як на політика. Політики взагалі рідко бувають симпатичні, але цей непоганий, хоч і частенько дозволяв собі бруднити руки. Але то є війна... А після його монологу про Росію я майже закохалася ;)
Скачати книгу можна тут. Читайте хороші книги. І любіть Україну.

Діана вінн Джонс "Чарівники з Капрони"

Чергова книга про Крестомансі. Цього разу письменниця вирішила здійснити мрію половини людства і вигадала хороший кінець історії Ромео та Джульєтти. Але трохи передала куті меді і таких пар вийшло аж три. Але як на мене, це книзі не зашкодило.

Ця книга захопила мене майже так само, як перша і значно більше, ніж друга. От лише мені замало було Крістофера, що й не дало цій книзі дотягтися до "Дев'яти життів...". Ні, я розумію, що такого харизматичного персонажа й потрібно показувати зрідка, інакше у читача виникне передрозування. Але у моєму випадку вийшов дефіцит.

Пісня Капронського янгола латиною звучить чудово, а от у перекладі... Нарешті я маю за що полаяти росіян-перекладачів цієї серії.

Образи головних героїв  - Тоніно та Анжеліки - вдалися на "ура". Другорядні образи теж. Ну а образи котів у пані Джонс традиційно найкращі.

Питання через що ж посварилися двісті років тому Монтана і Петроккі залишилося відкритим і це чи не єдиний недолік книги.

Найбільше мені сподобалися мотиви безнадійної війни заради порятунку рідного графства. Цієї війни було мало, але мене зачепило.

 Капрону змогли врятувати. Не знаю як вам, але мені це дарує надію.

Підсумок: дуже й дуже хороша книга. Рекомендую.

Скачати можна тут. Читайте книги Діани вінн Джонс і любіть Україну так, як її персонажі люблять свою Вітчизну.

Сільвана де Марі "Останній ельф"

 Це нерівна, рвана історія, яка не раз викликає шоковий стан і питання: "Як це так?". А ще частенько дії персонажів викликають бажання стукнути їх по голові і пояснити які вони ідіоти. І чимало сюжетних ліній не доведено до кінця (зате лінію з куркою письменниця довести до логічного завершення не забула)

Ну і ще я не вірю, щоб у такому світі, який описаний у книзі, за десятиліття не було жодного повстання. А потім дивлюся в бік східного сусіда і починаю вірити. Але це вже лірика.

Отож, у книзі багато ляпсусів, а конфлікт культур (людської й ельфійської, ельфійської та драконячої) не доведено до логічного завершення. Та й розповідати людям казки для підняття бойового духу, коли на п'яти наступає військо, це красиво, але не дуже реалістично.

Але не дивлячись на все вищезазначене, я ковтнула "Останнього ельфа" за два дні і захотіла добавки. Ця книжка справді не даремно потрапила до італійської шкільної програми з літератури. Для дітей вона підходить ідеально, адже їх критерії реалізму якісно відрізняються від дорослих. Тож, думаю, італійські школярі добре оцінили подібне нововведення.

І заодно "Останній ельф" навчає своїх читачів толерантності до тих, хто відрізняється від інших, але не толерантності до зла. Навчає допомагати слабшим і любити світ навколо себе, не опускати руки в нещасті і, зрештою, любити людей. Бо ельфи класні, але не ельфами єдиними.

Скачати книгу можна тут. Я все ще наївно вірю в українське книговидавництво і мрію про переклад "Останнього ельфа".

Любіть Україну. А ще ельфів і драконів, хоч дракон і самозакоханий сноб ;)

Борис Акунін "Азазель"

Велика сила інтернету. Щойно автор улюбленого книжкового блогу пише про книгу Акуніна, ця книга у списку на прочитання пролазить з надцятого  місця в першу десятку. І, як виявилося, недаремно.  Бо книга справді класна.

І хай детективна лінія сюжету (точніше, її розв'язання) викликало тільки посмішку. Та плювати на той сюжет, коли тут така монументальна робота з відтворення описуваної епохи! =)

Знімаю перед вами капелюха вдруге, пане Акунін. Цього разу за вашу літературну майстерність.

Та й герої мені сподобалися. Акунін описує їх з добродушним гумором, оригінально та цікаво. 

Особливо мені сподобався корсет "Лорд Байрон". Ну то таке.

Отож цю книгу я всіляко раджу.

А поки я вирішую моральну дилему купувати книгу цього автора чи не купувати книгу російського видавництва ви можете скачати "Азазеля" тут. 

Любіть Україну. І читайте хороші книги не зважаючи на громадянство автора (може у вас вийде, раз у мене не виходить)

Діана вінн Джонс " Зачароване життя"

Черговий шедевр від авторки) Крістофер виріс, одружився (ну ж бо, вгадайте ім'я його дружини :) ), і має мороку з пошуком наступника. Наступник знаходиться, його звати Мур Чант і він до неможливого тихий і ввічливий хлопчик, який навіть не підозрює про свої здібності. Зате про них знає його старша сестра, Гвендолін. І всіляко цим користується. А далі все як зазвичай у Вінн Джонс: чудовий гумор, нестандартні персонажі й цікаві пригоди.

Сподобалося мені все. Особливо порадувало те, що Гвендолін як була малолітньою злочинницею, так нею й залишилася. Бо зазвичай у дитячих книгах подібні герої чарівним чином розкаюються і перетворюються на малолітніх янголят, причому без жодних логічних пояснень. Ще сподобався мені Крестомансі з його костюмами на кожен день тижня, нескінченною енергією і впевненістю у власних силах.

От і все, що я хотіла сказати. Чудова книжка.

Традиційно даю посилання для скачування і борюся з бажанням написати працівникам Старого лева листа з проханням перекласти даний цикл.
Читайте цікаві книги. І любіть Україну.

Хвилинка самореклами

Світ фентезі тепер є на фантлабі. А ще він є вдома у головного редактора у кількості ...надцять примірників, які треба розпродати, щоб редакція не впала в депресію під девізом "Нас ніхто не читає, журнал ніхто не купує, нащо жити видаватися?"
Так про що це я? А, у вас є унікальна можливість купити перший друкований випуск журналу "Світ Фентезі". Поспішайте, наклад обмежений.

Діана вінн Джонс "Дев'ять життів Крістофера Чанта"

Якщо коротко, то це шедевр. Ні, серйозно. Це така дитяча казка, яку у вісімнадцять років читаєш з не меншою цікавістю, ніж у десять. Це казка, яка не робить знижки на вік читача і показує правду. А ще це кількасот сторінок цікавих пригод, суто англійського гумору і мандрівок мальовничими й цікавими світами.
 У Діани вінн Джонс прекрасний дар - писати про сумне з посмішкою. Дитинство у Крістофера було просто жахливе, але тим не менш про нього читаєш з посмішкою і тільки копнувши глибше розумієш, що тут плакати треба. І навіть розуміючи це все одно смієшся: з того, як ловили Трогмортена; з того, як Крістофер дивився чи не ховають подруги його матері риб'ячих хвостів під сукнями; з того, чим, на думку хлопчика гувернантки відрізняються від няньок...
У цій книзі я нарешті прочитала логічну (для людини, котра не спеціаліст з  фізики) теорію множинності світів і це не може не радувати. Так само радує те, що діти у книзі це не маленькі янголята і не глина, з якої слід виліпити людину (останнім грішать автори-моралізатори). Діти у розумінні автора відрізняються від дорослих лише обсягом знань та досвіду, тож і вони можуть накоїти чимало як лиха, так і добра. І не варто скидати всю вину за те, що Крістофер накоїв, на "жорстоких дорослих". Хлопчик і сам доклав чимало зусиль, щоб заварити ту кашу, яку змушений був розгрібати в останніх розділів. Хоча нікуди правди діти, з його думкою мало хто рахувався
А ідею живої богині пані Джонс явно позичила в Непалі. Щоправда непальська богиня милосердніша - коли дівчатка-богині виростають, то просто повертаються додому, а не помирають.
Висновок: дивись перше речення. Як добре, що це лише початок циклу =)
Скачати книгу можна тут. "Видавництво Старого Лева", до речі, видало вже дві книги Діани вінн Джонс, щоправда, з циклу "Мандрівний замок". Але може вони й до "Світів Крестомансі" колись доберуться?
Не ставте хрест на українському книговидавництві. І любіть Україну